Почніть з того, що організуйте безпеку. Поверхня, на яку ви стрибаєте (тумба), має бути не слизькою і достатньо міцною і стійкою, щоб утримувати вашу вагу, яка на неї приземляється. Навколо тумби не має бути гострих предметів і будь-чого, об що можна поранитись у випадку, якщо ви невдало стрибнули.
Відстань, з якої ви стрибаєте не має бути надто близькою до тумби, але і не відходьте далеко. Приземляйтесь так, щоб стопа повністю знаходилась на тумбі. Не зістрибуйте з тумби, спускайтесь обережно. При стрибках на високу тумбу можна поставити поряд тумбу меншої висоти як сходинку.
Виконання потужного маху руками (із положення внизу за спиною в положення вгору перед собою) значно збільшить висоту вашого стрибка – навчіться його виконувати перш ніж збільшувати висоту.
Поки висота тумби дозволяє – намагайтесь приземлятись на майже прямі ноги, але робіть це м’яко (орієнтир – не створювати удару стопами об поверхню). Приземлення на прямі ноги змушуватиме вистрибувати вище, навіть працюючи з тумбою меншої висоти. Коли вам уже не вистачатиме висоти стрибка для цього – поступово збільшуйте згинання в кульшовому і колінному суглобах. Подолання найбільшої можливої висоти в кінці програми неодмінно буде вимагати приземлення в глибокий присід, тому ваш потенціал залежить від мобільності суглобів низу тіла.
Не робіть багато стрибків за один підхід. Наближаючись до максимальної висоти, переходьте на якісні разові повторення з достатнім відпочинком. Якщо ви можете застрибнути на висоту 5 разів, вона однозначно не найбільша для вас.
Коригування навантаження у вправі відбувається переважно за рахунок збільшення або зменшення висоти тумби.
